Що потрібно знати про хантавірус?

Хантавірусні інфекції – це група небезпечних зоонозних вірусних інфекцій, які передаються від інфікованих гризунів до людини, які спричиняють хантавіруси. Найнебезпечніші періоди для інфікування людей від гризунів – пізня весна, літо та осінь, коли люди активніше контактують з природою. Від людини до людини хантавірус не передається. Найчастіше люди заражаються через дихальні шляхи,  вдихаючи мікроскопічні частинки пилу, де залишилися сліди життєдіяльності гризунів. При цьому самі тварини не хворіють, а є лише переносниками. Інші можливі способи зараження:

-через шкіру або слизові оболонки, якщо вона пошкоджена і була в контакті з гризунами або предметами, забрудненими їхніми виділеннями, під час роботи без рукавиць у підвалах, складах, на господарських територіях, під час прибирання старих будівель, горищ, дач, де можуть перебувати гризуни; 

-під час споживання продуктів чи води, забруднених сечею або фекаліями інфікованих гризунів;

-рідше – через укуси гризунів.

    У світі виділяють дві основні клінічні форми хантавірусної інфекції: геморагічна гарячка Західного Нилу  та хантавірусний легеневий синдром. 

    В Україні та інших європейських країнах активно циркулюють серотипи хантавірусів (зокрема, Puumala та Dobrava), які переносяться місцевими мишами та полівками. Вони викликають геморагічну гарячку з нирковим синдромом. Вони взагалі не передаються від людини до людини, але заразитися від гризунів у нас цілком реально.

     Геморагічна гарячка з нирковим синдромом починається з різкого підвищення температури, значної слабкості, головного болю, болю в м’язах, сильного болю у попереку,  зменшення кількості сечі (аж до її повної відсутності). У важких випадках настає гостра ниркова недостатність. Можливий геморагічний синдром (носові кровотечі, крововиливи у склеру, висипи на шкірі через пошкоджені капіляри). Людина може потрапити в реанімацію і потребувати гемодіалізу. 

   Хантавірусний легеневий синдром – ця форма характерна переважно для Північної та Південної Америки. Саме її може спричиняти вірус Анди (Andes virus),  здатний передаватися від людини до людини при тривалому, дуже тісному контакті (наприклад, у колі родини). Проте всесвітні організації охорони здоров'я оцінюють ризик його поширення в Європі як вкрай низький. Вірус Анди не може закріпитися в Україні, оскільки його єдиний носій — довгохвостий карликовий рисовий хом'як — просто не живе в наших широтах. Захворювання починається як застуда або грип: з гарячки, кашлю, болю в тілі. Але за кілька днів стан різко погіршується – з’являється задишка, набряк легень, дихальна недостатність. Захворілий потребує інтенсивної терапії. Без своєчасного лікування хвороба може призвести до смерті. Ця форма має надзвичайно високу летальність — до 40–50% без вчасної інтенсивної терапії. 

       Щоб вчасно помітити небезпеку, варто звернути увагу на такі початкові прояви хвороби:

•    різке й раптове підвищення температури тіла;

•    виражений біль у м'язах (особливо в області попереку, стегон та плечей);

•    сильний головний біль, запаморочення та слабкість;

•    нудота, блювота або біль у животі, порушення сечовиділення;

•    специфічний біль в очах чи підвищена чутливість до яскравого світла.

  Через те, що симптоми схожі на інші інфекції, точний діагноз ставлять лише за допомогою лабораторних тестів:

- Аналіз крові (ІФА/ПЛР): виявлення антитіл до вірусу або до його генетичного матеріалу.

- Аналіз сечі та крові (біохімія): контроль за роботою нирок для запобігання  гострій нирковій недостатності. 

- Загальний розгорнутий аналіз крові: показники аналізатора, мікроскопія мазка крові, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) — основний маркер для швидкого виявлення ознак інфекційного чи запального процесу;

- Аналіз сечі загальний + мікроскопія осаду — важливе дослідження для оцінки фільтраційної спроможності сечовидільної системи та раннього виявлення її уражень.

      В останні роки в Україні фіксується зростання кількості випадків хантавірусної інфекції. До груп підвищеного ризику сьогодні належать:

• військовослужбовці, які тривалий час перебувають у польових умовах та бліндажах;

• люди, які залучені до земляних та фортифікаційних робіт;

• дачники, садівники та мешканці сільської місцевості (особливо в періоди пізньої весни, літа та осені);

• працівники складів, зерносховищ, а також ті, хто наводить лад у підвалах чи покинутих будівлях. 

Як захистити себе та що робити у разі підозри? 

Оскільки специфічної вакцини проти хантавірусів для широкого загалу та гарантованих противірусних ліків не існує, головною зброєю залишається профілактика. Захистити себе та свій дім від гризунів — це базове завдання для безпеки.

Ефективні заходи безпеки включають:

• Забудьте про сухий віник: під час прибирання в закинутих приміщеннях, підвалах чи на дачах ніколи не підмітайте «на суху» і не використовуйте пилосос — це піднімає заражений пил у повітря. Зробіть ретельне вологе прибирання;

• Дезінфекція: обробляйте поверхні, де могли бути гризуни, спиртовмісними або іншими ефективними дезінфікуючими засобами;

• Засоби захисту: під час робіт із землею, прибирання пильних приміщень чи перебування в польових умовах обов'язково використовуйте гумові рукавички та захисну маску (респіратор);

• Герметичність: зберігайте всі харчові продукти та запаси води в щільно закритих контейнерах, куди не зможуть дістатися гризуни;

• Гігієна на природі: уникайте ночівель просто неба в лісах чи місцях скупчення гризунів, використовуйте намети із захисною сіткою та дотримуйтеся гігієни рук і продуктів.

• Боротьба з гризунами.

         Якщо ви знаєте, що мали потенційний контакт із гризунами чи прибирали в запиленому місці, а через деякий час у вас піднялася температура, з'явився біль у м'язах чи попереку —потрібно негайно звернутися до сімейного лікаря, обов'язково поінформувавши його про специфічні умови роботи, відпочинку чи перебування в польових умовах. Самолікування (особливо безконтрольний прийом антибіотиків, які безсилі проти вірусів) є небезпечним.