День пам’яті жертв політичних репресій

  • 88

За період з початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже 1,5 млн. осіб. Багатьох із них було розстріляно, інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних лікарнях. Терор і репресії торкнулися майже всіх верств населення: вчених, політиків, військових, священників, представників культури, селян.

Початком «Великого терору» був сумнозвісний Пленум ЦК ВКП(б), на якому з доповіддю «Про недоліки партійної праці та заходи ліквідації троцькістських та інших дворушників» виступив І.В. Сталін, де повторив свій відомий висновок про загострення класової боротьби. Відразу почалися арешти по всій території країни, фактично, це було чітко сформульоване перед НКВС СРСР завдання на знищення «ворогів народу». Органи НКВС розкривали сотні контрреволюційних організацій, в країні було відкрито жіночі табори дружин викритих зрадників батьківщини та дитячі будинки. Особливо жорстокі репресії здійснювали в Україні у 30-х роках. Зокрема у 1937-1938 рр. в Україні було засуджено 197 617 осіб, із них на смертну кару – 122 237 громадян.

Упродовж кількадесят років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводили режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами і висаджували там дерева.

Масові репресії не тільки призвели до фізичного винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації, а й понівечили долю багатьох людей, пов'язаних родинними узами з репресованими, — так званих "членів сімей ворогів народу", сприяли моральному розтлінню тих, кого терор не торкнувся. За розмахом знищення населення власної країни комуністичний терор не знає собі рівних у світовій історії.

У цей день скорботи Томашівська громада схиляє голови на знак пам’яті про всіх тих, хто загинув або постраждав в Україні внаслідок політичних репресій комуністичного режиму.