Право на використання сорту рослин

  • 53

Відповідно до Закону України «Про насіння і садивний матеріал» фізичні особи-підприємці та юридичні особи мають право на виробництво насіння та/або садивного матеріалу за умови дотримання майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин. Фізичні особи-підприємці та юридичні особи, не включені до Реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва, мають право реалізувати насіння і садивний матеріал лише за умови наявності сертифікатів та додержання майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин.

Тобто, за законодавством жодна юридична чи фізична особа не має права без ліцензійної угоди власника об’єкта інтелектуальної власності (власника патенту на використання сорту) чи наявності патенту на сорт рослин, виробляти для отримання прибутку насіння певного сорту. А, власник патенту, натомість, має отримати плату за користування сорту (роялті) і  платить державі в установленому порядку податок від одержаної суми роялті.

Роялті – своєрідна винагорода за використання сортів, виведених селекціонерами наукової установи. Це не просто відрахування коштів власнику сорту товаровиробником, це інвестиція вкладена у селекцію, це запорука того, що виведення нових більш продуктивних сортів та видів триватиме і  вигоди товаровиробника будуть збільшуватися, через постійне покращення та розробку нових  сортів та технологій.

 Розмір роялті, як правило, залежить від потенціалу, пластичності сорту, та наскільки затребуваний, а також наскільки прийнятний для споживача даний сорт.

 Право інтелектуальної власності на сорт рослин становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин та майнові права інтелектуальної власності (далі ІВ) на сорт рослин. Особисті немайнові права ІВ на сорт рослин засвічуються охоронним документом — свідоцтвом про авторство на сорт рослин. Майнові права ІВ на сорт рослин засвідчуються охоронним документом — патентом на сорт рослин та вносяться до Державного реєстру патентів на сорти рослин.

Згідно Статті 39 майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин є право володільця патенту на використання сорту та виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами.

 Виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії:

а) виробництво або відтворення (з метою розмноження);

б) доведення до кондиції з метою розмноження;

в) пропонування до продажу;

г) продаж або інший комерційний обіг;

д) вивезення за межі митної території України;

е) ввезення на митну територію України;

є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах "а" - "е" цієї частини.

Володілець патенту може зумовити дозвіл певними умовами та обмеженнями.

Право на поширення сорту — це право на комерційне розповсюдження сорту рослин, засвідчене свідоцтвом про державну реєстрацію сорту. Тобто, власник такого свідоцтва має право, лише, на виробництво та реалізацію даного сорту.

Особа, яка має право на поширення сорту, засвідчене державною реєстрацією, але не має чинних патентних прав на цей сорт в Україні, або отримала право на поширення сорту, який став суспільним надбанням або вільним у використанні (патентна охорона на сорт вже закінчилась), не має права надавати третім особам ліцензію (дозвіл) на розповсюдження сорту в Україні та збирати роялті. Такі особи, можуть лише розповсюджувати (продавати) насіння або саджанці цього сорту за визначену плату на договірній основі.

Отже, саме власник патенту на сорт, протягом строку дії охоронного документа, може надати ліцензію (дозвіл) на використання цього сорту третій особі. Відомості про надання ліцензій на використання сорту та передачу майнових прав ІВ на сорт рослин вносяться до Державного реєстру патентів на сорти рослин. За використання сорту володілець патенту отримує роялті, яке сплачується, саме власнику патенту на сорт рослин, що є власником майнових прав.

Таким чином, видати ліцензію на використання сорту та отримувати роялті за таке використання може лише власник чинних патентних прав на цей сорт в Україні.

Право на поширення сорту буде майновим правом ІВ лише для власника чинних майнових прав ІВ (особи, яка має чинний патент України на сорт рослин), для усіх інших осіб це суто комерційне право на розповсюдження (продаж, введення в обіг) певного сорту рослин за визначену суб’єктом господарювання плату.

При реєстрації права на поширення сорту відповідний сорт заноситься до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, а власнику видається свідоцтво про державну реєстрацію сорту, яке не є охоронним документом. Це також, стосується завезених сортів, які без занесення до Державного реєстру сортів рослин України, не можуть вирощуватись з метою реалізації на території України. Щоб отримати патентну охорону прав ІВ на сорт іноземної селекції в Україні, треба подати заявку та отримати патент саме в Україні, інакше, навіть якщо сорт має охорону на іншій території, він не буде захищений правом ІВ на території нашої держави.

Також, ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» враховує всі ці нюанси, при  прийнятті заявок на сертифікацію. Коли, суб’єкт подає заявку на сертифікацію, мають бути документи, які підтверджують походження насіння та правомірність використання сорту, тобто патент, або чинна ліцензійна угода.

Відповідальність за порушення права на сорт рослин.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», привласнення авторства є порушенням особистих немайнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин.             

Вчинення без дозволу особи, яка має майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, будь-яких дій по відношенню до цього сорту, що потребують дозволу згідно закону, вважаються порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин.

Вимагати поновлення порушених прав власника сорту може, також, особа, яка має право на використання сорту за ліцензійним договором, якщо інше не передбачено цим договором.

 Особа, яка порушила права на сорт, зобов'язана на вимогу особи, якій належать ці права, припинити порушення права і відшкодувати завдані збитки. Особа, право якої на сорт порушено, може звернутися до суду за захистом цього права. Суд має право ухвалити рішення про:

  • відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної порушенням прав на сорт рослин, з визначенням розміру відшкодування;
  • відшкодування збитків, завданих порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин;
  • стягнення із порушника отриманого внаслідок порушення прав на сорт рослин, включаючи втрачену володільцем патенту вигоду;
  • стягнення компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи було вчинене порушення без умислу чи навмисно, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;
  • припинення дії, яка створює загрозу порушення прав на сорт рослин;
  • вилучення з комерційного обігу чи конфіскацію незаконно одержаного відповідачем будь-якого матеріалу сорту та продукту, отриманого безпосередньо з нього (матеріал та продукт сорту, добросовісно набуті іншими особами, конфіскації не підлягають);
  • вилучення чи конфіскацію матеріалів і/або обладнання, які були значною мірою використані для незаконного виробництва матеріалу.

Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України (ч.2 ст.55 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин").

Отже, можна зробити висновок, що в Україні інтелектуальна власність поважається та охороняється, існує реальний механізм використання сортів, як об’єктів інтелектуальної власності та можливість відновити свої майнові права, у разі їх порушення.

Ірина Феоктістова головний спеціаліст

відділу контролю у сфері насінництва та розсадництва                                                            

ГУ Держпродспоживслужби в Київській області